Народні прислів’я, приказки і прикмети, використані Б. Харчуком у повісті «Планетник»

За гріш не купиш маку, а за гривню правди.

Хто знає, що йому написано на роду?

Ріс, як біб на городі, як журавель на болоті.

Діставати хліб у поті чола.

Бузько відчиняє своїми крилами весну і зачиняє літо.

Наврочливе око.

Хай він і без штанів, але більше знає іншого старого.

Перецвів, не доцвівши.

Пхати, як біду під гору, щоб біда не пхала додолу.

З худобою і сам, як худобина.

Він і птах, і мисливець.

Корінь весни і літа, корінь осені й зими.

Усе на світі зв’язане.

Коли падає і гасне зірка, то це перехрещуються шляхи живих і мертвих.

Зелена книга землі.

Краси людини без землі і краси землі без людини нема.

Ніщо не може зацвісти вдруге, а старе не омолоджується.

Без поту земля не родить і не буває жнив.

Сила кожного таїться в силі його душі.

Журавлі відлітають у вирій і забирають з собою молоді літа.

Усе має свій час.

Вище голови скачуть нерозумні.

Зима відповідає літу, весна – осені.

Світ держиться на двох силах – на потузі любові й на потузі терпіння.

Вода – на здоров’я, голуби – на щастя.

Не мати кебети.

Бусли рано відлетіли у вирій, білки полиняли за тепла – на нагальну зиму.

Нижчий трави і тихіший води.

Корінь добра і зла.

Природа – наша мати.

Матері не вибирають.

Шукай пізнання у трьох коренях – у землі, з якої піднявся, у небі, до якого прагнеш, і в самому собі, в своїй душі.

Міцні водохрещенські морози відгукуються спекою.

Щепити на вербі груші.

Земля не може існувати без праці, як квітка без бджоли.

Не так воно швидко робиться, як мовиться.

Зима без снігу – рік без хліба.