Вибір літератури для читання і розповідання залежно від віку дітей та особливостей сприймання ними художніх творів. Частина 1

       Багатство рідної мови пізнається через літературу за принципом «від простого до складного». Найважливішим показником складності для дітей слугує довжина речень (чим молодшою є дитина, тим коротшими повинні бути речення). Не менш важливою є також насиченість певними частинами мови. Для найменших (до року) – це дієслова й іменники. Для дітей старшого віку речення вже можуть містити прикметники, прислівники та інші частини мови.

       Мова дитячої літератури повинна бути простою, але в той же час образною і наочною. І, найголовніше, зрозумілою даній віковій групі. Відповідно до закону сприйняття інформації, якщо на одній сторінці трапляється як мінімум п’ять незнайомих чи незрозумілих слів, вважайте, що читали даремно – у дитячій пам’яті нічого від прослуханого не залишиться.

       Яка ж література буде цікавою для дітей конкретних вікових категорій? 

       Для малюків від 4 місяців до року головним у книзі є розмаїття великих і яскравих малюнків. Текст для слухання повинен бути мінімальним. Для наймолодших цікавими є такі книги, які можна м’яти, гризти, мацати і т.д. Мова йде про книжки-іграшки, книжки-розкладачки, картонні вирубки (книги у формі звіряток, машинок), книжки із вставками іншої фактури (м’якими, брязкітливими, виступаючими).

       Вік від року до чотирьох –  вік казки. Це найулюбленіший дитиною літературний жанр. Герої казок прості і типові, позбавлені будь-якої індивідуальності, часто навіть не мають імен. Їхня характеристика вичерпується двома-трьома якостями, зрозумілими для дитячого сприйняття: небувала доброта, хоробрість, винахідливість. При цьому вони роблять усе те, що роблять звичайні люди: їдять, п’ють, працюють, одружуються. Усе це сприяє кращому розумінню дитиною глибинного змісту, закладеного в казку.

       Дошкільникам  4-6 років,  окрім казок,  подобаються книги  про

тварин, природні явища,  про дітей, з  описами ігрових  і  побутових ситуацій. Головне для них – можливість співпереживати, з хвилюванням слідкувати за розвитком сюжету і чекати щасливої розв’язки.

       На сьогоднішній день література для дошкільнят дуже багата й різноманітна. До неї належать кращі, дбайливо вибрані і літературно опрацьовані зразки народної поетичної творчості, уривки і невеликі твори класиків вітчизняної і зарубіжної літератури для дорослих, доступні малюкам, і твори, спеціально написані для них.

       Твори для дітей дошкільного віку короткі, стислі. Великі твори, як, наприклад, «Що я бачив» Б.Житкова, повість Н.Забіли «Катруся вже велика», «Дмитрик і Мишко» Н.Калініної, складаються з маленьких розділів, що мають самостійне значення.

       Читають малим дітям потроху, бо всяке одноманітне заняття швидко стомлює їх. К.Д.Ушинський писав, що дитина не може довго сидіти, лежати, ходити, говорити, читати і, особливо, думати. Вона рухається цілий день і змішує всі різноманітні види діяльності, а тому не стомлюється. Цю особливість дитини ураховують письменники і пишуть для неї коротко, лаконічно, без довгих описів, характеристик, розмірковувань. Класичним зразком лаконізму є оповідання, байки і казки Л. Толстого для дітей («Пожежа», «Дівчинка і гриби»,  «Кісточка»).

       Малий життєвий досвід і невеликий обсяг знань дітей, конкретність їх мислення, емоційність і вразливість зумовили те, що кращі твори для них відзначаються ясністю ідеї, мають динамічний сюжет, просту, чітку композицію. Персонажі творів для дошкільнят мають прості характери: добрий і злий, працьовитий і лінивий, правдивий і брехун, хоробрий і боягуз. Герої показані в дії, в русі. Діалоги в творах теж короткі, виразні.

       Діти-дошкільнята жваві, рухливі, життєрадісні, у їх діяльності переважає гра, в процесі якої вони фантазують. Тому їм потрібні художні твори для гри, інсценізацій, для розвитку творчої уяви, почуття гумору.

       О.М.Горький учив дитячих письменників: «Дошкільникам потрібні прості і в той же час відзначені високою художньою майстерністю вірші, які давали б матеріал для гри, лічилки, дражнилки».

       Далі він писав: «Наша книга повинна бути не дидактичною, не грубо тенденційною. Вона повинна говорити мовою образів, повинна бути художньою. Нам потрібна і весела, забавна книжка, яка розвиває в дитині почуття гумору».