Вибір літератури для читання і розповідання залежно від віку дітей та особливостей сприймання ними художніх творів. Частина 3

       Одним з найулюбленіших фольклорних жанрів для дітей будь-якого віку є казки. Вони, при наявності багатого й різноманітного змісту, відзначаються великою простотою й дохідливістю розповіді, майстерним розгортанням сюжету, емоційною силою, яскравою образністю і барвистою мовою. Народна казка (як і хороша літературна) при своїй виховній спрямованості позбавлена сухого моралізаторства, прямолінійності, штучно приплетених повчань. Маючи значну силу впливу на дошкільників, казки сприяють формуванню їх характеру, високих моральних якостей, збагаченню їх кругозору. К.Чуковський зазначав, що «…Казка для кожної нормальної дитини є найздоровішою їжею – не ласощами, а насущним і дуже поживним хлібом, і ніхто не має права відбирати у неї цю нічим не замінну їжу».

       Про значення казки для дитячого читання говорив також І.Франко у статті «Байка про байку». Зокрема, він вказував на те, що казки зміцнюють у дітей любов до рідного слова, його краси, простоти й чарівної милозвучності. За словами Франка, враження від казок, почутих у дитинстві, не забуваються ціле життя.

       На думку О.Горького, особливо цінним у казках є те, що вони елементами фантастики сприяють розвиткові уяви, посилюють «творчу могутність розуму». Крім того, вони знайомлять дітей з багатством і красою мови. 

       Велике значення мають казки і для художнього виховання дітей. Вони сприяють виробленню у дошкільників глибоких сприймань, почуттів, адже, слухаючи казку, вони часто хвилюються, радіють або непокояться, напружено стежать за подіями. Велике педагогічне значення має і образність казок, велика поетична сила описів і картин природи. У казках «Івасик-Телесик», «Калинова сопілка» та інших у взаєминах між позитивними персонажами показано такі моральні якості народу, як чуйність, уважність, доброта і готовність прийти на допомогу у хвилини небезпеки чи горя. У цих казках майстерно поєднана розповідь з піснею, віршованими вставками, що сприяє формуванню у дітей поняття про багатство форм висловлення. Дітей чарує живописність змальованих у казках картин.

       Психологи свідчать, що вже між роком і двома у дитини розвивається здатність утримувати в пам’яті дії героїв простих казок. Це вік, коли дітям дуже подобаються казки про тварин, оскільки вони є близькими дитині емоційно за світосприйняттям: світ дорослих, з його складними законами, правилами й обмеженнями, поки ще мало доступний  дитячому розумінню. Дитина не любить повчань і напучувань, а казка, як правило, не вчить прямо. Вона пропонує моделі поведінки, образи, за допомогою яких малюк може самостійно засвоїти важливу інформацію без будь-якого тиску з боку дорослих. Діти із задоволенням наслідують рухи і звуки, які видають казкові тварини, їх дії з різними предметами, що допомагає дитині винаходити нові способи взаємовідносин з оточуючим предметним і живим світом. Психологи підкреслюють, що дитині до трирічного віку важливо саме розповідати казку, а не читати її.

       Між двома і п’ятьма роками по висхідній починає розвиватися здатність дитини образно уявляти   і фантазувати. Інакше кажучи, до 2-3 років мозок дитини готовий до сприйняття чарівних казок. В дослідженнях О.Запорожця виявилося, що діти 3-4 років добре розуміють задум героя, якщо він проявляється безпосередньо в дії (як, скажімо, в російській народній казці «Рак і лисиця»). У казках, де завдання героя дається через заборони і вказівки іншим героям, діти чотирьох років легко виділяють задум ворога. Наприклад, мати козенят показує, як буде вовк їх викликати, попередивши, щоб вони не піддавалися цим хитрощам і не відчиняли дверей («Вовк і семеро козенят»).        

       Полегшують розуміння внутрішнього змісту твору повторення основної дії, характерні, як правило, для народних казок. Наприклад, у казці «Лисичка з качалочкою» докладно і послідовно розповідається про хитрощі лисиці. Дорослий розповів би про це так: «Вирішила лисичка обдурити людей і поласувати чимось смачненьким, але за свою хитрість була покарана». Але дитині подобається в казці саме те, як по декілька разів одна за одною перераховуються усі дії лисиці. Дошкільника захоплюють повтори сюжетних ходів, логічна завершеність окремих епізодів і всього твору в цілому, можливість передбачити дії героїв. Саме повтори, прості й зрозумілі слова, внутрішній ритм твору роблять його зрозумілим, дитина легко його запам’ятовує, що сприяє розвитку мовлення і фонематичного слуху.

       Метафоричність і символізм  казки розвивають уяву дитини, вона з радістю поринає в уявний нереальний світ, активно діє в ньому, творчо перетворює і змінює його, сприймаючи все, що в ньому відбувається, як реальність.

       Між п’ятьма й сімома роками дітям добре читати і розповідати казки, сюжет яких заволодіває увагою дитини, збуджує її допитливість, розвиває інтелект і, головне, допомагає зрозуміти саму себе, свої бажання й емоції. У цьому віці діти продовжують шукати у творах вирішення своїх насущних проблем, приміряють на себе ролі й моделі поведінки різних героїв, вчаться тому, що добре, а що погано.

       Народна казка, витримавши перевірку часом, дійшла до нас у тій формі, в якій вона передавалась від покоління до покоління. Проте з величезної кількості фольклорного матеріалу, постійно створюваного усною народною творчістю, збереглося лише небагато вибраних текстів. І це не випадково. Напевно, справа в тому, що у цих казках міститься щось потрібне дитині, те, що може їй допомогти. Тому важливо читати (розповідати) дітям перш за все народні казки або казки, створені при безпосередньому контакті з носіями народної культури (наприклад, казки братів Грімм, О.Пушкіна), історії, які вже довели свої виховні і пізнавальні властивості. За дослідженнями вчених Університету західного Іллінойсу, які вивчили 168 казок, п’ятьма найпопулярнішими дитячими казками виявилися «Попелюшка», «Білосніжка», «Спляча красуня», «Червона Шапочка», «Гензель і Гретель».

       Діти з великим інтересом знайомляться з навколишнім світом. У них виникає безліч запитань: що це? чому? для чого? навіщо? Література для дошкільників повинна доступно відповідати на ці запитання, давати в образній, цікавій формі перші елементарні уявлення й поняття про близький світ, про середовище, в якому живуть діти, знайомити їх з життям дорослих і дітей.

       Проте вихователеві завжди слід пам’ятати про педагогічний відбір творів: найцінніший з них не справить великого враження і не дасть бажаного педагогічного ефекту, якщо діти його не зрозуміють, коли мова або сюжет твору складні, малодоступні для дітей певного віку (наприклад, як зазначалося вище, діти найменшого віку легко сприймають простенькі казки про тварин, а фантастичні казки для них складні і малозрозумілі). Не слід також переобтяжувати маленьких дітей занадто великою кількістю художніх творів.