Вибір літератури для читання і розповідання залежно від віку дітей та особливостей сприймання ними художніх творів. Частина 2

       Дошкільники в основному не читачі, а слухачі художніх творів, тому вони часто віддають перевагу віршам, які легше, ніж проза, сприймаються і запам’ятовуються.

       Сучасна поезія для дітей багато запозичила з народної творчості. Про це говорили С.Маршак, К.Чуковський, А.Барто. В одній із своїх статей А.Барто писала: «Адже у дитячої поезії, безумовно, є свої закони. Вона, наприклад, особливо широко користується образотворчими засобами народної поезії. У кращих віршах для дітей ми знаходимо гіперболу, повторення, звуконаслідування, влучну гру слів, лічилку, загадку».

       Про особливості віршів для малят пише і К.Чуковський у своїх «Заповідях», складених для поетів на основі власного досвіду і спостереження за дітьми, тривалого вивчення їх інтересів, смаків, їхньої мови і словесної творчості. Правила віршування, складені ним, відповідають особливостям мислення, емоцій і мови дитини дошкільного віку.

       Наведемо кілька правил.

       Графічність – коли строфа або навіть кожні два рядки вірша дають матеріал для художника-графіка.

       Ось яскраві зразки графічності віршів.

Вітер в морі повіває

І кораблик підганяє;

Він біжить по бурунах

На роздутих парусах…

(О.Пушкін. «Казка про царя Салтана…»).

       Або:

Тече вода з-під явора

Яром на долину;

Пишається над водою

Червона калина…

(Т.Шевченко. «Тече вода з-під явора…»).

       Ліричність віршів для дітей – це пісенність, яка дає змогу використати їх для пісні і танцю. А для цього потрібна не монотонність, а зміна ритмів відповідно до емоційного забарвлення кожної строфи.

       Музичність віршів, милозвучність, якої можна досягти, уникаючи збігу великої кількості приголосних, потрібна не лише для естетики, але й тому, що дітям важко вимовляти речення і слова з багатьма приголосними звуками. Такі вірші «дряпають» дитяче горло.

       Рими в дитячих віршах повинні бути близькими (для наймолодших читачів – здебільшого парними). Римуватися повинні слова, носії смислу всього речення. Кожен рядок у вірші повинен виражати закінчену думку, бути окремим організмом. У віршах для дітей повинно бути мало прикметників, багато дієслів.

       Тринадцяте з правил складання віршів, вироблених К.Чуковським, вимагає не лише пристосовуватись до дитини, але й пристосовувати її до себе, піднімати потроху до рівня дорослої людини, «шляхом поступового ускладнення поетичної форми щільно підвести малюка до сприймання великих поетів».

       Одним з найкращих і найдоступніших матеріалів, який допоможе підготувати дитину дошкільного віку до оволодіння читанням і письмом, сприятиме розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь і навичок, є усна народна творчість.

       У перші роки життя дитини особливого значення набувають так звані малі фольклорні жанри (забавлянки, потішки, пестушки, колискові, лічилки, скоромовки, заклички тощо), які задіюють інтелектуальну, емоційно-вольову та фізичну сфери дитини. Слухання фольклорних творів, промовляння їх разом з вихователем розвивають фонематичний слух, формують уміння усвідомлювати й відтворювати почуте, ще й виконуючи певні дії. Так дитина розвивається розумово й фізично.

       Цікаві й зрозумілі дітям забавлянки, коротенькі пісеньки або віршики жартівливо-гумористичного характеру. Зміст забавлянок передає одночасне промовляння слів та виконання певних дій, завдяки чому розвивається й коригується не лише мовлення, а й моторика. У дитини змінюється емоційний стан, вона стає уважнішою, тішиться з того, що з нею спілкуються. А маніпуляції руками, пальцями, ногами, головою допомагають їй зрозуміти будову свого тіла, орієнтуватися у ньому.