Кожна з понад двох тисяч
національних літератур, які існують у світі, має свою специфіку, яка робить її
неповторною й унікальною. Українська художня література на кожному відрізку
свого розвитку виявляла значну вартість, проте в європейський та світовий
контекст вписувалася дуже рідко, та й то тільки своїми неперевершеними творіннями,
які вже не можна було не помітити. В оглядових працях, антологіях та
хрестоматіях з європейських та світових літератур час від часу з’являлися
принагідні згадки про українські народні пісні та думи, про творчість Тараса
Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника, Олеся Гончара,
Олександра Довженка та деяких інших найвидатніших українських авторів. Проте
навряд чи українська література розглядалася на одному рівні з іншими літературами як справжня й рівноправна
складова частина світової літератури.
Сьогодні ситуація невпинно змінюється.
Українська література впевнено крокує шляхом усесвітнього визнання, і вже цілком
очевидно, що в недалекому майбутньому вона зможе зайняти належне їй місце в контексті
європейської та світової літератур. Світ помітив Україну та її літературу, зацікавився і
почав вивчати. Вже перекладено іноземними мовами цілий ряд творів багатьох сучасних
українських письменників: Юрія Андруховича, Сергія Жадана, Оксани Забужко, Андрія
Куркова, Сергія і Тетяни Дзюби та інших.
За словами О. В. Духновича, першою
і найважливішою передумовою активного входження української літератури до
європейського та світового літературного контексту є і буде справжній високий
художній рівень та кращі традиції її творів – такі як народність,
демократичність, оригінальність тощо. Тому
сьогоднішній наш обов’язок – берегти,
шанувати та розвивати українську художню літературу як високомистецьку духовну
вартість та здобуток українського народу і не переводити її на принципи
ринкової економіки.
дякую, все коротко і зрозуміло)
ОтветитьУдалить