Поетичний образ Руської землі в «Слові про похід Ігорів»

         Ліро-епічна поема «Слово про похід Ігорів» є перлиною давньоруської літератури. У творі змальовуються картини сучасного авторові політичного життя Київської Русі і героїчні епізоди минулого, висловлюються ідеї єдності руських земель, засуджуються князівські міжусобиці, егоїзм і розбрат, які призвели до поразки війська Ігоря. Однак сила, відвага і мужність князів, готових полягти за землю Руську, аби підтримати її честь, викликають в автора гордість і захоплення. Палкою любов’ю до рідної землі, щирим патріотизмом дихає кожне слово цього літературного шедевру.

Образ Руської землі – центральний у «Слові про похід Ігорів». Автор змальовує безмежні простори рідного краю, великого й неосяжного. У дію втягнуті значні географічні території: половецький степ, синє море, міста від Новгорода до Тмутаракані, річки від Немиги до Волги. Усі східнослов’янські землі знаходяться в полі зору автора.

Природа у «Слові...» наділена людськими якостями. Вона попереджає русичів про небезпеку (на початку походу ясне сонце потемніло), тривожиться перед битвою з половцями (кривава зоря день провіщає, чорні хмари з моря йдуть, земля гуде, ріки каламутяться), сумує після поразки (трава никне, дерева від горя схиляються до землі). Висока поетична майстерність автора допомагає нам чітко уявити події, що описуються, примушує нас хвилюватися за героїв, співчувати їм.

Усі найкращі почуття письменника звернені до Руської землі. Руська земля – це не тільки природа, не тільки ріки, степи й міста. Це передусім люди, які її населяють. Автор «Слова...» пише про мирну працю орачів, які зазнають багато горя від князівських усобиць та половецьких нападів; не забуває про дружин руських воїнів, які оплакують своїх загиблих чоловіків; розповідає про горе всього руського народу після поразки Ігоря.

Крім того, автор «Слова...» задумується і над історичною долею Руської землі. Розповідаючи про невдалий похід князя Ігоря на половців, автор охоплює події руського життя за півтора століття, зіставляючи минуле з теперішнім. Це допомагає глибше і виразніше висловити ідею всього твору.  

Створюючи найвидатнішу пам’ятку культури Київської Русі, невідомий автор зумів охопити всю Русь, об’єднавши і природу, і людей, й історію. Руська земля сприймається як єдине ціле у просторі й часі, як дорогоцінне надбання народу, яке є невіддільним від нього. Майже в кожному рядку твору відчувається вболівання за долю русичів, за рідний край. «Слово про похід Ігорів» звучить сьогодні як духовний заповіт наших далеких пращурів. Цей заповіт вчить нас любити свою Батьківщину, дбати про неї і за будь-яких обставин зберігати її єдність.